Лист від підписниці: Зустріч на Миколунецькому кладовищі

## Доля звела нас на кладовищі

Моя історія почалася на Миколунецькому кладовищі. Повертаючись з роботи, я вирішила провідати могилу матері. Купила квіти біля входу і пішла до могили. Там я побачила чоловіка, який лежав на лавці і вела себе дивно. Він кричав, що його душить чорна тінь. Спочатку я розізлилась, але коли підійшла ближче, побачила, що це не тінь, а згусток чорного повітря, який оточив молодого чоловіка.

## Молитва і незвичайне явище

Я почала молитися, і щось блимнуло перед очима. Дихати стало легше, і я допомогла хлопцю підвестись. Виявилося, він не був зовсім п'яним, просто випивши. Ми замовили таксі, і я запитала, куди він їде. Виявилося, що він також їде на вокзал. Я проживала поруч, і ми обмінялися контактами.

## Незвичайна зустріч

Через рік ми одружились. Ця зустріч на кладовищі стала для нас доленосною. Іноді життя приготовує нам найнеочікуваніші подарунки. Хто б міг подумати, що на цьому місці я зустріну свого чоловіка.

Лист від підписниці Олі

Дорога редакціє,

Сьогоднішній ранок подарував мені незабутнє видовище, яке я хочу поділитися з вами. Як завжди, я прокинулася рано і вийшла на прогулянку біля озера, що знаходиться поруч з нашою старовинною церквою. Небо було чистим, а повітря свіжим і прохолодним. Сонце тільки починало свій шлях над горизонтом, і в цей момент я побачила щось неймовірне.

На фоні рожевого світанку, прямо над куполами церкви, я помітила фігуру, яка здавалася ангелом. Він був усім білим, з крилами, що переливалися всіма кольорами веселки, коли вони вловлювали перші промені сонця. В руках цієї фігури тримався білий голуб, символ миру та надії.

Я не була одна, хто став свідком цього чуда. Разом зі мною були мої діти: 14-річна Юля та 11-річний Тарасик. Вони теж побачили цю фігуру і застигли в захопленні. Ми всі разом стояли там, не вірячи своїм очам, і спостерігали, як ангел повільно зникав у світлі ранкового сонця.

Цей досвід залишив у наших серцях відчуття чуда і глибокої вдячності .

Лист від підписниці

Шановна редакціє,

Я хочу поділитися з вами дивовижною історією, яка трапилася зі мною нещодавно. Це був звичайний вечір, коли я поверталася з роботи і вирішила зайти на Миколунецьке кладовище, щоб посадити квіти на могилі моєї матері. Але те, що сталося далі, перевершило всі мої очікування.

Коли я опустила квіти біля могили, раптом я відчула незвичайну присутність. Піднявши голову, я побачила силуети, які нагадували радянських солдатів. Вони здавалися такими реальними, що на мить мені здалося, ніби час повернувся назад. Страх охопив мене, і я хотіла кричати, але голос зник, і я не могла видати з себе жодного звуку.

Один з силуетів наблизився до мене, і я відчула, як з мене виходить уся енергія. Я втратила свідомість. Коли я прийшла до тями, все навколо здавалося звичайним, і силуети зникли. Наді мною стояв незнайомий чоловік, який занепокоєно запитав, чи не потрібно мені викликати швидку допомогу.

Цей досвід залишив у мене багато питань.

Коли наша підписниця вирішила винайняти кімнату на Кемпінгу в мальовничій Березовиці, вона не очікувала, що її чекає незабаром. З першого погляду, все здавалось ідеальним: комфортні умови проживання, доступ до інтернету та прийнятна ціна в 2000 гривень на місяць. Але раптово, спокійні ночі перетворились на кошмар.

Вже на другу ніч, почали відбуватись дивні речі. Нічні звуки на даху, страшні крики, що називали її ім'ям, раптове зникнення світла та поява неприємних запахів – все це створювало атмосферу жаху. Невдовзі, неприємності перекинулись і на особисте життя: втрата роботи, сварки з коханим та нещасний випадок, що призвів до перелому руки.

Здавалось, що негативні події переслідували її одна за одною, але все змінилось, коли вона вирішила покинути це місце. Життя нашої підписниці налагодилось, і вона знову знайшла спокій. Ця історія залишає багато питань без відповідей. Чи були ці події випадковістю, чи можливо, вони мали природне пояснення? Або ж, може, старий дім в Березовиці ховає в собі щось страшне.

Наша підписниця, добиралась до Колодіївки,її підвіз монах екзорцист,та сказав що випадки одержимості збільшились,ось признаки:Гучні крики** не своїм голосом або на незрозумілій мові.
- Тимчасовий параліч тіла або окремих його частин.
- Надзвичайне посилення фізичних можливостей.
- Зміна кольору шкіри і очей.
- Виділення запаху сірки.
- Прояви люті і бажання трощити все навколо.
- Часті напади істеричного сміху.
- Безпричинна агресія і ненависть.
- Зацькована і насторожена поведінка.
- Уникнення всього, що пов'язане з церквою і священнослужителями.

Лист від підписника

У березовицькому лісі мене вчепився біс, це було вчора. Я після роботи пішов по гриби і заблукав у знайомих місцях. І тут появилась вона – висока темна істота, яка наближалась до мене, не торкаючись землі.

Я завжди вважав себе скептиком, але те, що я побачив того вечора, перевершило всі мої уявлення про натуральне. Ліс, який я знав як свої п'ять пальців, раптом став чужим і загрозливим. Сутінки обволікали дерева, і кожен шелест листя звучав як шепіт. Я швидко зрозумів, що заблукав не випадково. Ця істота, чи то біс, чи щось інше, вела мене своїми невидимими стежками.

Вона була високою, майже на два метри, і її очі світилися в темряві, як два маленькі вогники. Її рухи були плавними і впевненими, і я відчував, як вона витягує з мене всю енергію. Я не міг рухатися, не міг кричати, лише стояв і спостерігав, як вона наближається.

І тут сталося диво. З-за дерев вийшла лисиця і прямо підійшла до істоти.Вони стояли один перед одним, і здавалося, що лисиця говорить їй щось важливе. Істота зупинилася, подивилася на мене останній раз і зникла так само раптово, як і з'явилася.

Я не знаю, чи це була містика, чи просто гра світла і тіні, але з того дня я по-іншому дивлюся на ліс і його мешканців. І хоча я досі не можу пояснити, що це було, я вдячний тій лисиці, що врятувала мене від невідомої долі.

Лист від підписника

У гідропарку Тернополя я зустрів дівчину, яка одразу мені сподобалась. Ми провели вечір, гуляючи біля річки, а потім я провів її до дому. Вона показала мені вікна своєї квартири і сказала, що живе тут, але номер телефону не залишила, мовляв, він у ремонті. Я залишив їй свій номер на листку, і вона обіцяла зателефонувати наступного дня, але так і не зателефонувала.

Через декілька днів, коли вона так і не подзвонила, я вирішив її знайти. Прийшовши до вказаного будинку, я знайшов потрібну квартиру і подзвонив. Двері мені відчинила літня жінка. Я запитав про дівчину, і з жахом дізнався, що вона померла місяць тому.

Ця історія нагадує сюжети міських легенд або творів фікції, де персонажі стикаються з надприродними явищами або з тими, хто вже покинув цей світ. Це може бути важкою темою для обговорення, але також це нагадування про те, що іноді реальність може бути загадковішою, ніж нам здається.